ДЕРЕВ’ЯНИЙ ХРАМ СВЯТОГО АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛІСТА ЛУКИ В КРИВОМУ

Храм, історія якого розпочалася багато століть тому

Святого апостола і євангеліста Луки дерев’яний греко-католицький храм належить до найвизначніших пам’яток села Криве. Він є національною культурною пам’яткою і водночас залишається живим місцем молитви, звершення Святої Літургії та передавання віри від покоління до покоління.

Сучасний вигляд храму передусім пов’язаний із 1826 роком. Однак його історія сягає значно глибше в минуле.

Упродовж століть люди з Кривого збиралися тут, щоб приймати Таїнства, слухати Боже слово, звершувати Святу Літургію, хрестити своїх дітей, брати шлюб, прощатися зі своїми померлими та просити Бога про благословення для своїх родин і села.

Тому храм — не лише історична споруда. Він є свідком життя поколінь людей, які шукали в ньому Бога.

КРИВЕ — СЕЛО З ДОВГОЮ ІСТОРІЄЮ

Село Криве, ймовірно, виникло у XIV столітті у зв’язку з поселенням за німецьким, відповідно німецьким колонізаційним, правом. Перша письмова згадка про село датується 1406 роком.

Упродовж століть в історичних джерелах зустрічаються назви Kriwá, Kriwe, Kriwa, а також угорська назва Sárosgörbény.

Протягом століть життя села було тісно пов’язане з краєвидом під горою Бусов, землеробством, розведенням худоби та працею на землі.

З історією Кривого тісно пов’язана і його греко-католицька традиція. У 1777 році у зв’язку із селом документально засвідчений греко-католицький священник Ян Ніжаловський.

Тому історію села та історію храму неможливо відокремити одну від одної. Упродовж століть храм був природним духовним центром життя місцевої громади.

ХРАМ СТАРШИЙ ЗА 1826 РІК

1826 рік є однією з найважливіших дат в історії сучасного храму. Однак він не обов’язково означає повний початок сакральної споруди на цьому місці.

Історичні дані свідчать, що в Кривому старіший храм уже стояв у 1717, відповідно 1718 році.

Ян Новак, історик, наводить надзвичайно цікаве свідчення у своїй публікації Zachované dedičstvo pod Busovom. За його даними, під час перебудови 1826 року було збережено первісні бічні стіни старішої споруди.

Якщо це свідчення відповідає справжньому будівельному розвитку храму, то сучасна споруда може не бути цілком новою будівлею 1826 року.

У його дерев’яній конструкції могли зберегтися частини старішого храму.

Тому 1826 рік можна розуміти як значну перебудову та новий етап життя старішого храму, а не обов’язково як повний початок його історії.

ЄВАНГЕЛІЄ 1709 РОКУ

У ще давніше минуле нас веде цінне Євангеліє 1709 року, яке збереглося у зв’язку з храмовим середовищем.

1709 рік на вісім років раніший за історично зазначений 1717/1718 рік.

Саме Євангеліє, однак, не є доказом того, що сучасний храм або його попередник уже стояв у Кривому в 1709 році.

Водночас це важливе свідчення того, що в цьому середовищі вже на початку XVIII століття існували літургійне життя та громада, яка користувалася богослужбовими книгами.

Тому питання ще давнішого походження храму залишається цікавою історичною темою.

1709 → 1717/1718 → 1826

Три дати, які ведуть нас дедалі глибше в минуле.

1826 РІК — ВЕЛИКА ПЕРЕБУДОВА

У 1826 році храм зазнав значної перебудови. З цим періодом пов’язаний новий етап архітектурного розвитку храму, який у своїх основних рисах зберігся до новітніх часів.

Одним із свідчень цього етапу є також дзвін із датою 1826 року, пов’язаний із перебудовою храму.

Так у XIX столітті споруда набула вигляду, який пізніше зафіксували історичні малюнки та фотографії.

ХРАМ, ЗАФІКСОВАНИЙ У 1879 РОЦІ

Надзвичайно цінне історичне свідчення

Одним із найцінніших документів про храм є фахова пам’яткова документація з 1879 року.

29 серпня 1879 року храм у Кривому було детально замальовано й описано в рамках тогочасного пам’яткоохоронного обстеження.

Документ позначено:

„A KRIVEI G. E. FATEMPLOM“

(Кривський дерев’яний греко-католицький храм)

а також зазначено належність до:

ШАРІШСЬКА ЖУПА — SÁROS MEGYE

Документація пов’язана з ім’ям видатного угорського історика мистецтва, архітектора та пам’яткоохоронця Віктора Мисковського (Myskovszky Viktor). Його ім’я та підпис містяться безпосередньо на документі.

ЯК ВИГЛЯДАВ ХРАМ МАЙЖЕ 150 РОКІВ ТОМУ?

Малюнок Мисковського зберіг для нас унікальний образ храму 1879 року.

На ньому бачимо дерев’яну зрубну споруду, масивну західну вежу, конструкцію даху та менші вежки, завершені виразними цибулиноподібними елементами. Документація також містить план храму із зазначеними розмірами.

Це не просто художній малюнок. Це фаховий історичний запис фактичного стану споруди в конкретному році.

На той час минуло вже 53 роки від перебудови 1826 року.

Завдяки документу 1879 року можемо порівняти споруду, зафіксовану майже 150 років тому, із храмом, який знаємо сьогодні.

ВІД МАЛЮНКА ДО ФОТОГРАФІЇ

Після 1879 року маємо дедалі більше можливостей простежувати історію храму також за допомогою фотографій.

Фотографії XX століття показують нам не лише сам храм, а й його поступові зміни. На них видно стан даху, дерев’яної обшивки, вежі, входів, огорожі та безпосереднього оточення.

Кожна фотографія — це маленьке вікно в конкретну епоху.

ХРАМ БЛИЗЬКО 1922 РОКУ

Фотографії приблизно 1922 року зафіксували храм ще до великих змін, які принесло XX століття.

Добре видно традиційну дерев’яну конструкцію та характерний силует храму з домінантною вежею.

Фотографія водночас є цінним документом тогочасного вигляду всього комплексу. Околиці храму були простими й без сучасного впорядкування, проте споруда й надалі залишалася природною домінантою краєвиду.

ХРАМ БЛИЗЬКО 1950 РОКУ

Фотографії приблизно 1950 року показують черговий важливий етап.

На той час храм мав бляшаний дах. На фотографіях добре видно контраст між новішим металевим покриттям даху та старою дерев’яною обшивкою стін.

Дерев’яні елементи вже десятиліттями перебували під впливом дощу, снігу, вітру та сонця. Попри це храм зберіг свій характерний історичний вигляд.

1957 РІК — ФОТОГРАФІЇ Г. РУТТКАЙОВОЇ

Надзвичайно цінна фотодокументація походить із 1957 року.

На фотографіях зазначено ім’я Г. Рутткайової; храм зображено з кількох боків.

На фотографіях чітко видно бляшаний дах, масивну дерев’яну зрубну конструкцію, вежу та просту огорожу території.

На одній фотографії храм зафіксовано збоку широким планом на тлі краєвиду. Інша показує протилежний бік споруди та її дерев’яну ґонтову обшивку.

Ці фотографії цінні й тим, що дають змогу простежити технічний стан дерев’яної споруди в середині XX століття.

1960–1967 РОКИ

Фотографії приблизно 60-х років XX століття показують храм на наступному етапі його існування.

Споруда зберігає свою основну історичну форму, водночас видно сліди поступового старіння дерев’яних частин.

Фотографія 1967 року показує храм у ширшому краєвиді та документує його присутність у просторі села.

Сьогодні ці фотографії є не лише документацією пам’ятки, а й історичним образом самого Кривого та його краєвиду.

ВХІД ДО ВЕЖІ

Історичні фотографії та збережені будівельні рішення показують також одну цікаву деталь.

Вхід до вежі храму був влаштований із трьох боків.

Це рішення належить до цікавих архітектурних деталей храму й показує, що вежа була не лише виразним архітектурним елементом, а й мала практичне внутрішнє планування.

Історичні фотографії дають змогу сприймати цю деталь у контексті первісного вигляду споруди.

ДЕРЕВО, ЯКЕ ПЕРЕЖИЛО ПОКОЛІННЯ

Дерев’яні стіни храму є одним із найвиразніших свідчень його віку.

На старих фотографіях можна спостерігати спосіб захисту дерев’яних стін, які десятиліттями зазнавали впливу погодних умов.

Дерево поступово темніло, змінювало свою структуру й несло на собі сліди часу.

Саме ці сліди сьогодні створюють унікальний історичний характер храму.

ХРАМ ЯК СВІДОК ЧАСУ

Коли порівнюємо малюнок 1879 року з фотографіями приблизно 1922 року, близько 1950 року, з фотографіями Г. Рутткайової 1957 року, зі світлинами 60-х років та з фотографією 1967 року, бачимо один надзвичайний факт:

Храм змінювався, але його основна ідентичність залишилася збереженою.

Змінювався дах.
Змінювалася обшивка.
Змінювалася огорожа.
Змінювалося оточення.
Змінювалися люди.

Але дерев’яне серце храму залишалося місцем молитви.

ВСЕРЕДИНІ ПРИХОВАНА НАБАГАТО ДАВНІША ІСТОРІЯ

Найбільшу мистецьку цінність храму становить його унікальний інтер’єр.

Чотириярусний іконостас поєднує твори з різних періодів.

У його головному ряді містяться царські врата з медальйонами євангелістів і сценами Благовіщення, а також ікони святого Миколая, Богородиці Одигітрії, Христа Вчителя та святого Луки початку XVIII століття.

Інші частини іконостаса походять із XVII та XVIII століть.

Деякі цінні ікони, однак, є ще давнішими.

ІКОНИ, ЯКІ ПАМ’ЯТАЮТЬ XVI СТОЛІТТЯ

У храмі збереглося кілька цінних ікон, створення яких відносять до кінця XVI століття:

• Богородиця Одигітрія з похвалою

• Спаситель із небесними силами

• Святий архангел Михаїл

• Хрещення Христа в Йордані — Богоявлення

• Деісіс

• інші давніші ікони та хрести.

Ці твори належать до найцінніших мистецьких пам’яток храму.

Їхня присутність водночас порушує ще одне цікаве питання:

Звідки походять ці давніші ікони?

Деякі з них могли бути частиною давнішого храмового облаштування. Якби вдалося однозначно встановити їхнє походження, вони могли б дати нові відомості про історію сакрального життя в Кривому.

БОГОРОДИЦЯ ОДИГІТРІЯ

Однією з найдавніших і найцінніших ікон є Богородиця Одигітрія з похвалою.

Богородиця вказує на Свого Сина — Христа.

Саме слово Одигітрія означає «Та, що вказує шлях».

Своїм посланням ікона нагадує про основний напрямок християнського життя:

дивитися на Христа і дозволяти Йому вести себе.

СПАСИТЕЛЬ ІЗ НЕБЕСНИМИ СИЛАМИ

Ще одна цінна ікона представляє Христа, Який сидить на престолі з відкритим Євангелієм.

Христос оточений небесними силами та символами євангелістів.

Він представлений як Господь і Спаситель, чиє слово є центром життя Церкви.

СВЯТИЙ АРХАНГЕЛ МИХАЇЛ

Серед стародавніх ікон є також святий архангел Михаїл.

Він представлений як небесний захисник і воїн, який стоїть на стороні Божої правди.

Його присутність важлива також з огляду на живе шанування святого архангела Михаїла в цьому регіоні.

ХРЕЩЕННЯ ХРИСТА В ЙОРДАНІ

Цінним твором є також ікона Хрещення Христа в Йордані — Богоявлення.

Вона зображує мить, коли під час хрещення Христа об’являється таїнство Пресвятої Тройці.

Цю ікону також датують кінцем XVI століття.

ДЕІСІС — ХРИСТОС СЕРЕД МОЛИТВИ-ПРОХАННЯ

Серед давніших ікон є також Деісіс — Христос серед Богородиці, святого Івана Хрестителя та небесних заступників.

Грецьке слово «Деісіс» означає прохання або заступництво.

Ікона нагадує, що людина не стоїть перед Богом сама, але Церква молиться за неї та заступається за неї.

ЄВАНГЕЛІЄ 1709 РОКУ

Одна книга — одне надзвичайне свідчення

До найцікавіших пам’яток, пов’язаних із храмом, належить Євангеліє 1709 року.

Коли сьогодні стоїмо в храмі, сучасний вигляд якого пов’язаний із 1826 роком, ця книга нагадує нам, що духовне життя місцевої громади має ще глибше коріння.

Євангеліє пережило своїх первісних читачів. Ми, можливо, не знаємо їхніх імен, а їхнє щоденне життя сьогодні можемо уявити лише дуже віддалено.

Але книга, яку вони тримали у своїх руках, залишилася.

І донині воно свідчить про віру людей, які жили в цьому краї понад три століття тому.

НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ ПРИХОВАНИЙ У ДАРОХРАНИТЕЛЬНИЦІ

Усі історичні предмети, ікони, образи, книги та сама дерев’яна споруда мають велику мистецьку й історичну цінність.

Для віруючої людини найбільшим скарбом цього храму є Євхаристія — Христос, справді присутній у Святій Тайні в дарохранительниці.

Усе, що є в храмі, спрямоване до Нього.

Ікони вказують на Христа.
Іконостас відкриває таїнство Небесного Царства.
Євангеліє говорить про Нього.
Дзвони скликають людей на молитву.

А в Євхаристії Христос справді присутній серед Свого народу.

Тому цей храм — не просто музей минулого.

ЦЕ ЖИВИЙ ХРАМ.

ХРАМ, ЯКИЙ ПЕРЕЖИВ XX СТОЛІТТЯ

Історичні фотографії нагадують нам, що збереження дерев’яного храму ніколи не було само собою зрозумілим.

Дерево потребує постійного догляду. Дах має захищати споруду від води та снігу, дерев’яні стіни — від вологи, а вежа потребує регулярного обслуговування.

Тому кожне покоління мусило щось зробити, щоб передати храм наступному.

Фотографії 1922 року, приблизно 1950, 1957, 1960 та 1967 років сьогодні нагадують про окремі етапи його життя.

ВІД БЛЯШАНОГО ДАХУ ДО СУЧАСНОГО ВИГЛЯДУ

Одним із найпомітніших елементів, що змінювалися протягом XX століття, був дах храму.

На фотографіях із середини XX століття бачимо бляшаний дах.

За час існування храму дах неодноразово ремонтували та оновлювали відповідно до потреб споруди й можливостей свого часу.

Ці зміни — не лише технічні деталі. Вони є частиною історії того, як наступні покоління намагалися зберегти стару дерев’яну споруду.

ВІД 1965 РОКУ — ПОДАЛЬШІ РЕМОНТИ ТА ПОРЯТУНОК

За час свого існування храм пережив кілька ремонтів.

У 1965–1970 роках його ремонтували.

У 2003 році було відновлено його фундаменти, а в 2006 році відремонтовано вежу.

Від 2011 року триває поступова реставрація цінних ікон XVI століття та інших пам’яток інтер’єру.

У відновленні храму беруть участь державні установи, фахові реставратори, місцева громада та доброчинці.

Реставраційні роботи над цінними іконами тривають, а їх завершення потребує додаткових фінансових коштів.

2026 РІК — НОВА ГЛАВА СТАРОГО ХРАМУ

Навіть сьогодні історія храму не закінчується.

У 2026 році продовжується турбота про цю цінну пам’ятку.

Було замінено дах, який захищає дерев’яну конструкцію та цінний інтер’єр від впливу погоди.

Околиці храму також отримали нову дерев’яну огорожу та кам’яну доріжку.

Як покоління перед нами ремонтували дах, вежу, дерев’яні стіни та фундаменти, так і сьогоднішнє покоління має своє завдання:

зберегти храм для тих, хто прийде після нас.

ВІД 1879 ДО 2026 РОКУ

Коли порівнюємо малюнок Мисковського 1879 року з фотографіями XX століття та із сучасним храмом, можемо простежити понад століття його життя.

1879 — фаховий малюнок і план Віктора Мисковського
близько 1922 — історична фотографія храму
близько 1950 — храм із бляшаним дахом
1957 — фотодокументація Г. Рутткайової
60-ті роки — наступні історичні фотографії
1967 — храм, зафіксований на наступному етапі свого життя
2026 — відновлений дах, впорядковане оточення та продовження догляду за пам’яткою

147 років, зафіксованих в образах.

І водночас сама історія храму набагато давніша.

БІЛЬШЕ, НІЖ ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТКА

Цей храм — не просто стара дерев’яна споруда.

Це місце, де люди століттями зустрічалися з Богом.

Дерево, з якого він збудований, постаріло.
Ікони пройшли через руки багатьох поколінь.
Євангеліє 1709 року пережило своїх первісних читачів.
Малюнок 1879 року пережив свого автора.
Старі фотографії пережили людей, які стояли на них.

І все ж одна річ залишилася незмінною:

ЛЮДИНА ТУТ І ДОСІ ШУКАЄ БОГА,

ЯКИЙ Є ДЖЕРЕЛОМ МИРУ.

Коли ви входите до храму, ви входите не просто до історичної пам’ятки.

Ви входите на місце, де люди молилися вже століття тому і де й сьогодні звершується Свята Літургія.

БУДЬ ЛАСКА, ВХОДЬТЕ ТИХО І З ПОВАГОЮ.

Ви стоїте саме на місці, де понад три століття тому люди молилися й зберігали це місце в пошані.

БЕРЕЖІМО ТЕ, ЩО МИ ОТРИМАЛИ

Ми не збудували цей храм.

Нам на певний час довірено піклування про нього.

До нас про нього дбали наші предки. Після нас він буде потрібен наступним поколінням.

Тому наше завдання — не лише милуватися його красою, а зробити все, що в наших силах, щоб він міг стояти й надалі.

Щоб і через сто років хтось міг увійти всередину, подивитися на стародавні ікони, почути дзвони й сказати:

«І тут століття тому молилися наші предки».

ДЯКУЄМО, ЩО ДОПОМАГАЄТЕ ВРЯТУВАТИ ЦЕЙ ХРАМ

ДЯКУЄМО ЗА ВАШ ВНЕСОК У ПОРЯТУНОК І ВІДНОВЛЕННЯ ХРАМУ.

Ваша допомога сприяє збереженню цінної дерев’яної споруди, історичних ікон, літургійних предметів та інших пам’яток для майбутніх поколінь.